top of page

Мита як інструмент санкційного тиску на Росію

23.03.2022

​

Стаття опублікована на медіа-ресурсі Економічна правда.

​

Автор - Іван Єфіменко, молодший юрист практики міжнародної торгівлі INTEGRITES. 

​

Пішовши війною на Україну, Росія стала країною-вигнанцем, яка зазнала кількох хвиль безпрецедентних економічних та торговельних санкцій з боку США та країн Європи. 

​

Світова організація торгівлі (СОТ) може підлити олії у вогонь, у якому вже палає російська економіка, вплинувши на розмір мита для російського імпорту.

​

2 березня, через тиждень після атаки Росії на Україну, генеральна директорка СОТ Нгозі Оконджо-Івеала виступила з офіційною заявою. 

​

Вона не висловила підтримки жодній зі сторін війни, побажавши якнайскорішого врегулювання, а ще висловила занепокоєння тим, що "конфлікт може вплинути на торгівлю агропромисловою та харчовою продукцією, і спричинить ріст цін на енергетику, що негативно позначиться на населенні сторін конфлікту". 

Занепокоєння Оконджо-Івеали виглядає логічним. Однак у часи, коли більшість країн вдається до рішучих дій по відношенню до країни-агресорки, було б справедливо бачити аналогічні кроки від СОТ та її найбільш впливових членів.

​

Членство РФ у СОТ: чому примус не спрацює

​

Одним із інструментів тиску на російську економіку могло би стати примусове вилучення держави-агресорки з членства у СОТ. 

​

Захід дійсно рішучий, але на практиці реалізувати його складно. Угоди СОТ не містять положення, що прямо дають дозвіл на скасування членства в організації. 

​

Немає в них і чітких критеріїв, які можуть бути підставою для призупинення членства. Стаття XV Угоди про заснування СОТ (Угода) передбачає лише випадок добровільного виходу із організації. 

​

До слова, 21 березня 2022 р. одна з російських партій внесла до Держдуми проєкт закону щодо виходу РФ зі складу СОТ шляхом денонсації протоколу про приєднання до організації, підписаний у 2012 році. 

Втім, це скоріше демонстративно декларативний і популістський, аніж реальний намір грюкнути дверима. Держдума розглядала схожий законопроєкт ще у 2018 році, але нічим, окрім політичних спекуляцій, це не завершилося. 

​

Майже неможливо й внести поправки до законодавства СОТ, які дозволили б встановити підстави і механізм призупинення або скасування членства в організації. Надто складним є триступеневий спосіб голосування, що існує в організації (консенсус – 2/3 – 3/4). 

​

Збільшити торговельно-обмежувальний тиск на РФ теоретично могла б ст. XIII Угоди, яка регулює порядок не застосування угод СОТ між деякими державами-членами. 

​

Однак вона теж не є ефективною за цих обставин. Ця стаття передбачає, що низка угод СОТ не застосовується до країни-учасниці лише у випадку, якщо під час її приєднання до організації інша держава заявила про відповідний намір. 

​

Такого кроку свого часу, під час вступу РФ до СОТ, не було зроблено. 

​

Тож наразі реального механізму, як примусово призупинити застосування угод СОТ або виключити якусь країну з членів організації, немає.

​

Чому СОТ не може відкрито діяти проти РФ

 

Така неоднозначність пояснюється сутністю діяльності та метою заснування організації. СОТ, як і її організація-попередник ГАТТ – це міжнародна організація, якій не властиві гра біцепсами, каральні заходи і взагалі агресивна поведінка. 

​

Натомість СОТ покликана своїми правилами створювати всі необхідні умови для вільного і мирного співіснування, покращення добробуту та взаємного торговельного розвитку держав-учасниць. 

Приєднуючись до організації, країни зобов'язані прийняти єдиний пакет документів (single package), що містить низку угод із правилами міжнародної торгівлі. 

​

Засновники СОТ на момент її заснування 1 січня 1995 р., через декілька років після завершення Холодної війни, навіть не могли уявити собі про можливе виникнення настільки агресивних і масштабних воєнних конфліктів у майбутньому, ініціювання яких могли би слугувати підставою для примусового позбавлення певних країн членства в СОТ. 

​

Попри це, у сучасних реаліях, правила щодо порядку скасування членства в організації та обмеженої можливості припинення застосування угод СОТ між деякими державами-учасницями видаються архаїчними та, безумовно, потребують змін. 

​

Особливо у випадку України в 2022 році, коли санкційний тиск на РФ подекуди є ефективнішим за долучення інших держав до відкритої воєнної конфронтації.

​

Принцип MFN у дії: як це працює

 

Незважаючи на відсутність дієвого способу виключення держави з організації, інші держави-учасники СОТ взяли ініціативу до своїх рук та повідомили Генеральну Раду СОТ про те, що в односторонньому порядку обмежують користування РФ однією із найсуттєвіших переваг членства у цій організації. 

​

Такою перевагою є режим найбільшого сприяння (у праві СОТ відомий ще як принцип MFN – most favored nation). 

​

Суть принципу полягає у тому, що країни-учасниці зобов’язуються не дискримінувати продукцію, послуги, об’єкти інтелектуальної власності один одного залежно від країни походження. 

​

Країнами, що припинили застосування цього принципу до РФ, наразі є Велика сімка, держави-члени ЄС та інші країни, які поділяють їхню точку зору (зокрема, Албанія, Австралія, Ісландія, Республіка Корея, Молдова, Чорногорія, Нова Зеландія, Північна Македонія і Норвегія). 

​

На тлі підтримки Білоруссю дій Російської Федерації, вищезгадані країни-учасниці СОТ виступили за призупинення процесу приєднання Білорусі до організації.

​

Одностороннє припинення застосування режиму найбільшого сприяння на практиці дозволяють країнам-союзницям України підвищувати імпортні мита, вводити квоти на російські товари або навіть забороняти їх імпорт, а також обмежувати надання послуг з РФ. 

​

До того ж, цей захід формально дозволяє нівелювати права РФ на захист об’єктів інтелектуальної власності. 

​

Досвід минулого: відмова від MFN як дієва зброя 

 

Історичний приклад, коли одна країна припиняла застосування режиму найбільшого сприяння щодо іншої країни – це Корейська війна 1950-1953 рр. 

​

Внаслідок війни США суттєво підвищили імпортне мито на майже 40 років, припинивши застосовувати цей принцип до продукції походженням із СРСР і КНР та інших комуністичних країн, що підтримували Північну Корею у цьому конфлікті.

​

Зокрема, США стягували з основної експортної продукції СРСР – марганцевої руди, ферохрому та феромарганцю, пиломатеріалів, тютюну, фанери, лікеру, рибних консервів – імпортне мито, що було у 2-4 рази вищим у порівнянні з митними ставками, які застосовувалися до аналогічних імпортних товарів походженням з інших країн.

​

Іншим ретроспективним прикладом є терористичний акт пакистанської ісламістської групи в Індії у 2019 році, що призвів до загибелі сорока поліціянтів. Після чого Індія перестала застосовувати принцип MFN та збільшила імпортне мито щодо пакистанської продукції на 200%.

​

Що змінює відмова членів СОТ від принципу MFN для РФ

 

Аналіз імпортних мит, що застосовуються в США за відсутності у країни-партнера статусу MFN, свідчить, що розмір імпортного мита в такому разі для російської продукції суттєво збільшиться. 

​

Так, для прикладу, 0%-імпортне мито на американському ринку для сталевого і залізного напівфабрикату російського походження збільшиться на 20%, ферохрому – на 30%, фанери – на 50%.

​

Припинення цього статусу вже відобразилось на повному ембарго США щодо імпорту російської сирої нафти та деяких нафтопродуктів, зрідженого природного газу та вугілля.

​

ЄС після припинення застосування режиму найбільшого сприяння до РФ вирішив вплинути на неї не підвищенням імпортних мит щодо російської продукції, а комплексом імпортних та експортних заборон.

Зокрема, на імпорт виробів із заліза і сталі російського походження на територію ЄС та на експорт предметів розкоші, детальний перелік яких міститься в додатку до Регламенту (ЄС) 2022/428 від 15 березня 2022 року.

Крім того, ЄС обмежив надання фінансових послуг SWIFT деяким російським банкам, що в нормальних торговельних умовах є порушенням режиму MFN по відношенню до РФ відповідно до ГАТС. 

​

Японія, навіть не будучи основним торговельним партнером РФ, також зробила свій внесок до торговельного тиску, припинивши застосування принципу MFN та підвищивши цим імпортне мито на деякі морепродукти удвічі.

​

Як бачимо, разом із введенням заборони на імпорт та експорт і підвищенням імпортних мит, припинення застосування до країни-агресорки режиму найбільшого сприяння є дієвим інструментом тиску. 

Особливої ваги він набуває в сучасному світі, де санкції проти агресора стають реальним важелем впливу та збільшують ізоляцію агресорів на міжнародній арені. 

​

Дії вищезгаданих держав у площині права СОТ є яскравим тому доказом. Відтак для інших держав-учасниць СОТ наразі критично важливо скористатися їхнім прикладом.

bottom of page