Мита як інструмент санкційного тиску на Росію
23.03.2022
Стаття опублікована на медіа-ресурсі Економічна правда.
Автор - Іван Єфіменко, молодший юрист практики міжнародної торгівлі INTEGRITES.
Пішовши війною на Україну, Росія стала країною-вигнанцем, яка зазнала кількох хвиль безпрецедентних економічних та торговельних санкцій з боку США та країн Європи.
Світова організація торгівлі (СОТ) може підлити олії у вогонь, у якому вже палає російська економіка, вплинувши на розмір мита для російського імпорту.
2 березня, через тиждень після атаки Росії на Україну, генеральна директорка СОТ Нгозі Оконджо-Івеала виступила з офіційною заявою.
Вона не висловила підтримки жодній зі сторін війни, побажавши якнайскорішого врегулювання, а ще висловила занепокоєння тим, що "конфлікт може вплинути на торгівлю агропромисловою та харчовою продукцією, і спричинить ріст цін на енергетику, що негативно позначиться на населенні сторін конфлікту".
Занепокоєння Оконджо-Івеали виглядає логічним. Однак у часи, коли більшість країн вдається до рішучих дій по відношенню до країни-агресорки, було б справедливо бачити аналогічні кроки від СОТ та її найбільш впливових членів.
Членство РФ у СОТ: чому примус не спрацює
Одним із інструментів тиску на російську економіку могло би стати примусове вилучення держави-агресорки з членства у СОТ.
Захід дійсно рішучий, але на практиці реалізувати його складно. Угоди СОТ не містять положення, що прямо дають дозвіл на скасування членства в організації.
Немає в них і чітких критеріїв, які можуть бути підставою для призупинення членства. Стаття XV Угоди про заснування СОТ (Угода) передбачає лише випадок добровільного виходу із організації.
До слова, 21 березня 2022 р. одна з російських партій внесла до Держдуми проєкт закону щодо виходу РФ зі складу СОТ шляхом денонсації протоколу про приєднання до організації, підписаний у 2012 році.
Втім, це скоріше демонстративно декларативний і популістський, аніж реальний намір грюкнути дверима. Держдума розглядала схожий законопроєкт ще у 2018 році, але нічим, окрім політичних спекуляцій, це не завершилося.
Майже неможливо й внести поправки до законодавства СОТ, які дозволили б встановити підстави і механізм призупинення або скасування членства в організації. Надто складним є триступеневий спосіб голосування, що існує в організації (консенсус – 2/3 – 3/4).
Збільшити торговельно-обмежувальний тиск на РФ теоретично могла б ст. XIII Угоди, яка регулює порядок не застосування угод СОТ між деякими державами-членами.
Однак вона теж не є ефективною за цих обставин. Ця стаття передбачає, що низка угод СОТ не застосовується до країни-учасниці лише у випадку, якщо під час її приєднання до організації інша держава заявила про відповідний намір.
Такого кроку свого часу, під час вступу РФ до СОТ, не було зроблено.
Тож наразі реального механізму, як примусово призупинити застосування угод СОТ або виключити якусь країну з членів організації, немає.
Чому СОТ не може відкрито діяти проти РФ
Така неоднозначність пояснюється сутністю діяльності та метою заснування організації. СОТ, як і її організація-попередник ГАТТ – це міжнародна організація, якій не властиві гра біцепсами, каральні заходи і взагалі агресивна поведінка.
Натомість СОТ покликана своїми правилами створювати всі необхідні умови для вільного і мирного співіснування, покращення добробуту та взаємного торговельного розвитку держав-учасниць.
Приєднуючись до організації, країни зобов'язані прийняти єдиний пакет документів (single package), що містить низку угод із правилами міжнародної торгівлі.
Засновники СОТ на момент її заснування 1 січня 1995 р., через декілька років після завершення Холодної війни, навіть не могли уявити собі про можливе виникнення настільки агресивних і масштабних воєнних конфліктів у майбутньому, ініціювання яких могли би слугувати підставою для примусового позбавлення певних країн членства в СОТ.
Попри це, у сучасних реаліях, правила щодо порядку скасування членства в організації та обмеженої можливості припинення застосування угод СОТ між деякими державами-учасницями видаються архаїчними та, безумовно, потребують змін.
Особливо у випадку України в 2022 році, коли санкційний тиск на РФ подекуди є ефективнішим за долучення інших держав до відкритої воєнної конфронтації.
Принцип MFN у дії: як це працює
Незважаючи на відсутність дієвого способу виключення держави з організації, інші держави-учасники СОТ взяли ініціативу до своїх рук та повідомили Генеральну Раду СОТ про те, що в односторонньому порядку обмежують користування РФ однією із найсуттєвіших переваг членства у цій організації.
Такою перевагою є режим найбільшого сприяння (у праві СОТ відомий ще як принцип MFN – most favored nation).
Суть принципу полягає у тому, що країни-учасниці зобов’язуються не дискримінувати продукцію, послуги, об’єкти інтелектуальної власності один одного залежно від країни походження.
Країнами, що припинили застосування цього принципу до РФ, наразі є Велика сімка, держави-члени ЄС та інші країни, які поділяють їхню точку зору (зокрема, Албанія, Австралія, Ісландія, Республіка Корея, Молдова, Чорногорія, Нова Зеландія, Північна Македонія і Норвегія).
На тлі підтримки Білоруссю дій Російської Федерації, вищезгадані країни-учасниці СОТ виступили за призупинення процесу приєднання Білорусі до організації.
Одностороннє припинення застосування режиму найбільшого сприяння на практиці дозволяють країнам-союзницям України підвищувати імпортні мита, вводити квоти на російські товари або навіть забороняти їх імпорт, а також обмежувати надання послуг з РФ.
До того ж, цей захід формально дозволяє нівелювати права РФ на захист об’єктів інтелектуальної власності.
Досвід минулого: відмова від MFN як дієва зброя
Історичний приклад, коли одна країна припиняла застосування режиму найбільшого сприяння щодо іншої країни – це Корейська війна 1950-1953 рр.
Внаслідок війни США суттєво підвищили імпортне мито на майже 40 років, припинивши застосовувати цей принцип до продукції походженням із СРСР і КНР та інших комуністичних країн, що підтримували Північну Корею у цьому конфлікті.
Зокрема, США стягували з основної експортної продукції СРСР – марганцевої руди, ферохрому та феромарганцю, пиломатеріалів, тютюну, фанери, лікеру, рибних консервів – імпортне мито, що було у 2-4 рази вищим у порівнянні з митними ставками, які застосовувалися до аналогічних імпортних товарів походженням з інших країн.
Іншим ретроспективним прикладом є терористичний акт пакистанської ісламістської групи в Індії у 2019 році, що призвів до загибелі сорока поліціянтів. Після чого Індія перестала застосовувати принцип MFN та збільшила імпортне мито щодо пакистанської продукції на 200%.
Що змінює відмова членів СОТ від принципу MFN для РФ
Аналіз імпортних мит, що застосовуються в США за відсутності у країни-партнера статусу MFN, свідчить, що розмір імпортного мита в такому разі для російської продукції суттєво збільшиться.
Так, для прикладу, 0%-імпортне мито на американському ринку для сталевого і залізного напівфабрикату російського походження збільшиться на 20%, ферохрому – на 30%, фанери – на 50%.
Припинення цього статусу вже відобразилось на повному ембарго США щодо імпорту російської сирої нафти та деяких нафтопродуктів, зрідженого природного газу та вугілля.
ЄС після припинення застосування режиму найбільшого сприяння до РФ вирішив вплинути на неї не підвищенням імпортних мит щодо російської продукції, а комплексом імпортних та експортних заборон.
Зокрема, на імпорт виробів із заліза і сталі російського походження на територію ЄС та на експорт предметів розкоші, детальний перелік яких міститься в додатку до Регламенту (ЄС) 2022/428 від 15 березня 2022 року.
Крім того, ЄС обмежив надання фінансових послуг SWIFT деяким російським банкам, що в нормальних торговельних умовах є порушенням режиму MFN по відношенню до РФ відповідно до ГАТС.
Японія, навіть не будучи основним торговельним партнером РФ, також зробила свій внесок до торговельного тиску, припинивши застосування принципу MFN та підвищивши цим імпортне мито на деякі морепродукти удвічі.
Як бачимо, разом із введенням заборони на імпорт та експорт і підвищенням імпортних мит, припинення застосування до країни-агресорки режиму найбільшого сприяння є дієвим інструментом тиску.
Особливої ваги він набуває в сучасному світі, де санкції проти агресора стають реальним важелем впливу та збільшують ізоляцію агресорів на міжнародній арені.
Дії вищезгаданих держав у площині права СОТ є яскравим тому доказом. Відтак для інших держав-учасниць СОТ наразі критично важливо скористатися їхнім прикладом.