11.03.2022

 

Одним із принципів міжнародного гуманітарного права (МГП) є уникнення, а якщо це неможливо - зведення до мінімуму втрат серед цивільного населення та збитків цивільним об'єктам. Тому кожна людина повинна знати – іноді це вартує життя – до якої категорії належить, є вона цивільною особою чи учасницею бойових дій (так званим комбатантом чи некомбатантом), а також розрізняти цивільні та військові об'єкти [2]. Як відомо, цивільне населення та Збройні Сили України постійно взаємодіють, надаючи один одному захист та допомогу; цивільні особи підлягають мобілізації або ж, поза нею, постачають товари загального і воєнного призначення, розвідувальні дані, послуги – житло для ночівлі, пост для спостереження, транспортування, зв’язок (наприклад, доступ до Інтернет), харчування тощо. 

​

Комбатантами є особи, які можуть брати безпосередню участь у воєнних діях та входять до складу збройних сил сторін [3]. Крім збройних сил, комбатантами також визнаються [4]: 

​

1) особовий склад ополчень і добровільних загонів, якщо вони відповідають таким умовам: 

​

• знаходяться під командуванням особи, відповідальної за своїх підлеглих; 

• мають закріплену відмітну емблему, яка може бути розпізнана на відстані; 

• відкрито носять зброю; 

• ведуть бойові дії відповідно до законів і звичаїв війни; 

 

2) жителі території, що не була окупована, які при наближенні ворога добровільно взялися за зброю для того, щоб чинити опір військам, що вторглися, але не мали часу самоорганізуватися (якщо вони відкрито носять зброю і дотримуються законів і звичаїв війни). 

​

До комбатантів також можуть, за певних умов, належати партизани та бійці національно-визвольних рухів. 

Некомбатанти - особи, які входять до складу збройних сил та надають їм допомогу, але безпосередньої участі у воєнних діях не беруть. До них належать медичний і духовний персонал, інтенданти, військові кореспонденти, юристи тощо. До вказаних осіб не має застосовуватися зброя, якщо вони зайняті виконанням своїх безпосередніх обов'язків5. Вказані особи користуються передбаченим МГП захистом, який вони втрачають у разі їхньої безпосередньої участі у воєнних діях на період такої участі. 

​

Належність до учасників бойових дій виправдовує напад на таку людину. Відтак, дуже важливо розуміти, у яких випадках цивільна особа може набувати і втрачати статусу комбатанта чи некомбатанта, і які можуть бути  наслідки цього. 

​

Цивільною особою є будь-яка особа, яка не належить до зазначених вище типів комбатантів [6].  Цивільні особи не входять до складу збройних сил та не є членами збройної групи [7]. Такі особи користуються захистом, за винятком періоду, коли вони беруть безпосередню участь у воєнних діях [8].  

​

Звичайно, рівень правової обізнаності армії РФ не варто переоцінювати. Можливо, українські ЗМІ, дипломатія та прямий діалог вплинуть на ситуацію в кращий бік. Але навіть фахівці не можуть дійти єдності щодо того, що має вважатися безпосередньою участю у воєнних діях. Часто таку участь описують як дії, котрі можуть імовірно негативно вплинути на операції або військову спроможність сторони збройного конфлікту та/або завдати смерті, поранень людям чи знищити об'єкти, захищені від прямого нападу. Це може бути не лише прямий напад на особовий склад чи військову техніку, але й саботаж, пошкодження об’єктів інфраструктури, розмінування території, замінованої ворогом, кібератаки тощо. Такі дії повинні бути не випадковими, а мати своєю ціллю завдання шкоди. Крім цього має існувати прямий причинний зв’язок між діями та завданою шкодою. Цивільна особа буде знову перебувати під захистом свого статусу, щойно вона перестала вчиняти вказані дії (навіть у разі підготовки нею до наступного їх вчинення) [9]. 

​

Тож чи бере особа безпосередню участь у воєнних діях у конкретному випадку? Можна скористатися правилом, що «безпосередня участь у воєнних діях» це  дії, які за своєю природою чи метою спрямовані на заподіяння реальної шкоди особовому складу чи матеріальній частині ворога - зазвичай мають на увазі використання зброї або скоєння інших актів насильства. 

​

Однак непоодинокими є випадки, коли участю у воєнних діях визнають роль охоронців, зв’язкових або розвідників в інтересах збройних сил (до прикладу, це закріплено у воєнних статутах США та Еквадору)10. Зазвичай не спричинятимуть зміну статусу особи дії, які не пов’язані із безпосередньою загрозою ворогу або заподіянням реальних збитків ворожій стороні – наприклад, цивільна особа може продавати товари воюючій стороні, подавати вказівки щодо місцезнаходження або виражати схвалення дій).. Особливий ризик несе в собі постачання збройним силам зброї, боєприпасів, амуніції, товарів подвійного використання (наприклад, пального) та інших товарів і послуг, які наближають дії особи до «безпосередньої участі» у воєнних діях. 

 

Підсумуємо: цивільна особа втрачає захист у таких випадках: 

​

• вона перестала бути цивільною та стала комбатантом (наприклад, ввійшла до складу збройних сил або інших озброєних формувань); 

• вона не стала комбатантом, але вчиняє дії, які можна розцінити як безпосередню участь у воєнних діях. 

 

Рекомендуємо цивільним особам, задля захисту їх прав та інтересів, дотримуватися певних правил під час воєнних конфліктів: 

​

• якщо ви не є військовим і не бажаєте вступити до лав збройних сил, не варто без необхідності вдягати військову форму та носити інші військові розпізнавальні знаки 

• не варто без необхідності носити зброю, притаманну збройним силам тієї чи іншої воюючої сторони 

• у разі необхідності взяти зброю, намагайтеся усіма можливими засобами продемонструвати, що ви є цивільною особою (наприклад, оголосіть, що ви не є військовим і маєте зброю лише для захисту від мародерів, не цільтеся у військові цілі) 

• якщо ви працюєте на військових об’єктах (наприклад, заводах), не перебувайте там в неробочий час та поза виконанням необхідної роботи (наприклад, вночі) 

• вам загалом не заборонено допомагати збройним силам, однак враховуйте пов’язаний із цим ризик сприйняття вас як комбатанта і намагайтеся не брати участь у воєнних діях (наприклад, якщо ви постачаєте харчування, то робіть це у час, коли не відбуваються сутички) 

• підтримка фінансами та іншим забезпеченням, без участі у воєнних діях, статус комбатанта не створює 

 

Варто вказати, що доволі значного поширення у міжнародному праві  набув принцип, що у разі сумнівів щодо того, чи є особа цивільною, вона вважається цивільною [11], хоча певні держави й можуть передбачити у своєму законодавстві застереження чи винятки з нього. 

​

Звертаємо увагу, що шпигуни та найманці не відносяться до комбатантів, і на них не поширюються відповідні гарантії, передбачені Конвенцією. Вони підлягають кримінальному переслідуванню за свої дії, однак мають право на гуманне поводження [12]. 

 

Корисні посилання: 

​

• Конвенція про захист цивільного населення під час війни 

• IV Конвенція про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі  

• Додатковий протокол  до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року,  що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року 

• Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується  захисту жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру (Протокол II),  від 8 червня 1977 року  

• Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях  

• Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі  

• Женевська конвенція про поводження з військовополоненими